Півстоліття для вічності – мить,
Для людини – життя половина.
Час, мов птах, що у затишний вирій летить,
Нам даруючи щедро хвилини.
І у кожного з нас свій годинник життя,
Свої мрії і власна дорога,
Повна радощів, болю, тривог, забуття,
Часто – вгору і зрідка – полога.
По дорозі отій пощастило пройти.
І мав рацію мудрий філософ:
Щоб гармонію, щастя і радість знайти,
Праці сродної буде вже досить.
Так і є. За покликанням серця йдемо:
Свіжі паростки пестимо щиро,
Щоб таланту зерно не згубити дарма,
Щоб з буденності виплекать диво.
Комментариев нет:
Отправить комментарий